Сергій Гридін - автор книжок для дітей та підлітків

                                                                                                   Сергій каже, що дитяча книжка                                                                                                                                 має містити виховні моменти,                                                                                                
але не дуже багато

       Сергій Гридін -  український письменник, переможець у номінації «Краще видання для дітей» у конкурсі «Краща книга Рівненщини 2012», директор літературного фестивалю для дітей «Дивокрай 2013». У 2012 році його книга «Федько у пошуках чупакабри» потрапила до довгого списку премії «Книга року ВВС». У 1994 році була написана його перша книга «Федько, прибулець з інтернету», яка стала початком письменницької кар’єри. - «Федько, прибулець з інтернету» («Видавництво Старого Лева», 2011) - «Федько у віртуальному місті» («Видавництво Старого Лева», 2011) - «Федько у пошуках чупакабри» («Видавництво Старого Лева», 2012) - «Не такий» («Видавництво Старого Лева», 2013).

Всезагальна інформатизація суспільства виводить на літературну арену нових героїв, бо суспільство змінюється, а діти стають сучасними. До уваги користувачів підліткового віку, під час літніх канікул у Деснянській бібліотеці було презентовано книги Сергія Гридіна - «Федько у віртуальному місті» та  «Федько у пошуках чупакабри». Головними героями цієї книги є двоє дев’ятирічних друзів – Сашко на прізвисько «Біленький» і Петрик, який отримав прізвисько «Професор», бо дуже любить читати і багато знає. Хлопці описуються як протилежності, але це аж ніяк не заважає їхній дружбі.

Вони звичайні хлопчаки, які люблять канікули, але й непогано навчаються, а ще обоє сучасні, розуміються у комп’ютерах та мислять сучасними категоріями, тому в їхній мові можна зустріти і слова, властиві підліткам, і згадки про популярні фільми, книги, телевізійні передачі. Проте, авторові вдається залишатися в межах нормативної мови, що є безумовною чеснотою цієї книги. Водночас ці діти дуже різні.

Комп’ютер займає важливе місце у житті хлопців, Сашко ласкаво називає свій комп «Залізякою» і сприймає як живу істоту. Тому не дивно, що саме з комп’ютера, який є вікном до віртуального світу, приходить прибулець з Інтернету. Хоча у книзі багато гумору, але і небезпеки справжні, часом перехоплює подих від емоцій. І тому від погляду цієї людині справді мороз іде по шкірі: це розумне і невблаганне зло, а не просто купка не дуже кмітливих комп’ютерних персонажів з пістолетами і ножами.

 У книзі збалансовані пригодницька і гумористична складові, за подіями цікаво слідкувати, а герої незвичайні та яскраві.