Скарбниця художнього слова

               у творчості Павла Тичини       
                            Країно моя, моя люба Вкраїно,

                      Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?

                      Чи про те розкажу, як тебе я люблю,

                      А чи піснею горе твоє я присплю,

                      Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина,

                      Чим тебе заспокою я – бідна людина,

                      Скажи, моя люба                                                                                       Вкраїно, Вкраїно моя!

                                                                           П. Тичина

     125 - річниця від дня народження  
     Павло Григорович Тичина - поетичний геній XX століття. Творчий шлях якого тривав шість десятиліть. Не був цей шлях простим.  Поет. Публіцист. Критик та історик літератури. Перекладач, видатний громадянський діяч. Академік. Лауреат Державних премій. Депутат. Міністр. І все це одна людина.       Він був людиною універсального таланту  - гарно малював, грав на багатьох інструментах, був чудовим диригентом, записувачем народних пісень, писав музику, мав гарний голос і співав.        Та найбільшої слави зажив як поет. Про нього можна сказати: найніжніший лірик. Це рідкісна екзотична квітка…, цвіт папороті, що квітне раз на тисячу років. Тичина  - це не тільки естетика поезії, він був елегантний український Ален Делон.

   З нагоди 125-річчя від дня народження  П.Г. Тичини  бібліотекарем була проведена поетична година  під назвою «Душа моя сонця намріяла».